Спочатку прибирали озимі, потім ярі. Першою визрівало жито, слідом за нею овес і ячмінь (жито). Дозріле зерно визначали так: якщо при розтиранні колосу зерно легко відокремлюється від остюка («вісь») і при згинанні дзвінко лопається – значить воно дозріло. Жали тільки жінки.
Розрізняють два способи збирання врожаю зернових, круп'яних та бобових культур: 1) однофазний – пряме комбайнування; 2) двофазний – роздільне прибирання. При прямому комбайнуванні зернові прибирають у фазі повної стиглості зерна (при 10-16% вологості), відразу обмолочують, а солому складають у копиці, або подрібнюють.
Сіяли тільки добірне зерно. "Краще голодуй, а добрим насінням засівай" – говорить народна мудрість. Забирав сіяч із козуб жменю зерна і через кожні два кроки розміреним рухом руки розкидав його віялом ліворуч і праворуч. Тому для сівби вибирався тихий, безвітряний день.
Зазвичай жито, пшеницю, ячмінь всюди жали серпом, вважалося великим гріхом косити пшеницю косою. Якщо погану пшеницю не можна було стиснути серпом, її виривали з коренем. Гречку, овес, горох майже завжди косили косою.